Дослідження проводилося онлайн з 6 до 31 березня 2025 року за допомогою анкети в Google Forms, яку поширювали через офіційні канали проєкту «Мовити» та його партнерів, а також надсилали особисто представникам окремих цільових груп для забезпечення репрезентативності опитування. Ми врівноважували вибірку за віком, статтю і регіоном проживання. Вона не відтворює демографічну структуру дорослого населення України, але є достатньою для цілей цього дослідження. 
Авторка дослідження — засновниця проєкту «Мовити» Юлія Паук.

Мета дослідження:

• проранжувати за рівнем важливості потреби й проблеми, які були виявлені за допомогою глибинних інтерв’ю серед українців, які перейшли чи переходять на українську мову.
• зʼясувати, чи змінюються ці потреби й проблеми залежно від віку, терміну переходу на українську та місця проживання респондентів. 

Проблеми українців, які перейшли чи переходять на українську мову, виявлені за допомогою глибинних інтерв’ю:

• нестача українськомовного середовища;
• тиск російськомовного середовища;
• стигматизація мовних потреб українськомовних українців;
• супротив до процесів українізації в окремих представників українського суспільства чи в певних його групах. 

Потреби українців, які перейшли чи переходять на українську мову, виявлені за допомогою глибинних інтерв’ю:

• вкоренитися у своїй українськості через занурення в українську культуру та історію, а також історію своєї родини;
• поширювати досвід українськомовності у своєму колі спілкування;
• знайти підтримуюче українськомовне середовище;
• вдосконалити українську мову.

У дослідженні взяли участь 450 респондентів, з яких 68,44 % — жінки, а 31,56 % — чоловіки. Ми опитали респондентів із різних вікових груп: 18-24 роки — 11,78%; 25-34 роки — 34,44%; 35-44 роки — 35,78%; 45-54 роки — 12,44% та 55 і старше — 5,56%.Регіональний розподіл респондентів здійснювали за макрорегіонами, визначеними у «Територіально-орієнтованому підході у стратегічному плануванні» від Мінрозвитку (див. рис. 1.) та окремо виділяли місто Київ.

Учасників опитування, які вже завершили мовний перехід, ми поділили за його тривалістю: до 3 років, від 3 до 10 років і понад 10 років. Процентне співвідношення респондентів за термінами переходу на українську зображено на рис. 2.

Ми розпочали кількісне опитування з дослідження мовних проблем, які турбують респондентів (див. табл. 1 і табл. 2).

Таблиця 1. Актуальність мовних проблем серед респондентів залежно від їхнього поточного місця проживання

Мовні проблеми представників цільової аудиторії проєкту «Мовити»		В Україні			В іноземних країнах
		так	нейтрально	ні	так	нейтрально	ні
Нестача українсько- мовного середовища	без варіантів відповіді	52,7%	7,9%	39,7%	62,2%	15,9%	22,0%
	з переліком сфер	72,3%	–	27,7%	76,8%	–	23,2%
Тиск російськомовного середовища		28,0%	16,3%	56,0%	41,5%	9,8%	48,8%
Нерозуміння або негативна реакція на ваші мовні потреби		30,4%	8,7%	61,1%	34,1%	12,2%	53,7%
Супротив до процесів українізації у колі спілкування		25,8%	19,8%	54,6%	29,3%	25,6%	45,1%

Таблиця 2. Актуальність мовних проблем серед респондентів залежно від того, чи вони завершили мовний перехід 

Мовні проблеми представників цільової аудиторії проєкту «Мовити»		Переходять на українську			Перейшли на українську
		так	нейтрально	ні	так	нейтрально	ні
Нестача українсько- мовного середовища	без варіантів відповіді	70,5%	9,8%	19,7%	52,2%	9,3%	38,6%
	з переліком сфер	85,3%	–	14,8%	71,5%	–	28,5%
Тиск російськомовного середовища		24,6%	19,7%	55,7%	31,4%	14,7%	54,0%
Нерозуміння або негативна реакція на ваші мовні потреби		11,5%	11,5%	77,1%	34,2%	9,0%	56,8%
Супротив до процесів українізації у колі спілкування		18,0%	31,2%	50,8%	28,0%	19,3%	52,7%

Нестача українськомовного середовища виявилася найпомітнішою проблемою серед опитаних: 70,5% респондентів, які переходять на українську і 52,2% з тих, що завершили мовний перехід, відзначили її присутність у своєму житті. Проте, коли ми запропонували перелік сфер і запитали, у яких саме бракує української, процент позитивних відповідей зріс у кожній з груп (див. рис 3.). Отже, реальний масштаб проблеми більший, ніж його схильні усвідомлювати представники цільової аудиторії.

Розглянемо детальніше, у яких сферах бракує української тим респондентам, що зараз перебувають в Україні (див рис. 4.).

Нестача українськомовного середовища в Україні по різному відчувається залежно від місця проживання респондентів: найгостріше — в прифронтовому макрорегіоні й поступово зменшується в міру просування на захід. (див табл. 3) Проте навіть перебуваючи у західних областях України, 46,7% респондентів відчувають його нестачу хоча б в одній зі сфер, що свідчить про наявність російськомовних «бульбашок», які важко подолати.

Таблиця 3. Частка респондентів, яким бракує українськомовного середовища, залежно від їхнього поточного регіону проживання

		При- фронтовий макрорегіон	Центра-льний макрорегіон	Західний макрорегіон	місто Київ
Підтвердили брак україн- ськомовного середовища	без варіантів відповіді	81,0%	56,4%	22,0%	39,5%
	з переліком сфер	92,1%	78,6%	46,7%	62,4%
Топ 3 сфери, у яких бракує української	1	Обслуго-вування в магазинах	Спілкування з друзями	Спілкування в сімʼї	Робота
	2	Робота	Спілкування в сімʼї	Соціальні мережі	Обслуго-вування в магазинах
	3	Спілкування з друзями	Робота	Спілкування з друзями	Спілкування з друзями та в сімʼї

Також проблема нестачі українськомовного простору зменшується разом зі зростанням тривалості мовного переходу: вона є актуальною для 70,5% тих, хто наразі переходить на українську, тоді як серед тих, хто зробив це понад десять років тому, цей показник зменшується удвічі (див. рис. 5.)

Три інші проблеми, актуальність яких ми перевіряли в межах кількісного дослідження, актуальні приблизно для третини опитаних респондентів (див. табл. 1 і табл. 2). Проте українці, які нині перебувають за кордоном, сильніше відчувають тиск російськомовного середовища. Натомість у групі тих, хто зараз переходить на українську, кожна з цих проблем менш актуальна. 

Якщо детальніше розглянути регіональний розподіл респондентів, то побачимо, що українці, які більшість життя прожили в регіонах, що належать до прифронтового макрорегіону і нині там перебувають, гостріше відчувають кожну з вищезазначених проблем: тиск російськомовного середовища (41,5%), стигматизацію мовних потреб (46,4%) і спротив процесам українізації в колі спілкування (39%). Крім того, молодші респонденти частіше повідомляють про наявність цих трьох проблем у своєму житті. Зокрема, 49,1% респондентів із вікової групи 18–24 років відчувають стигматизацію своїх мовних потреб, 43,4% — говорять про супротив до процесів українізації в їхньому колі спілкування і 37,7% відчувають тиск російськомовного середовища. 

Наступна частина дослідження допомогла нам зрозуміти, що для тих, хто перейшов на українську мову, важливіше спонукати своє коло спілкування більше говорити українською, ніж шукати нове підтримуюче українськомовне середовище. Проте для тих, хто зараз переходить на українську, актуальні обидві цих потреби (див. рис. 6).

Обидві ці потреби найгостріше відчуваються в прифронтовому макрорегіоні, де 73% респондентів прагнуть заохочувати своє коло спілкування більше розмовляти українською, а 50% — знайти підтримуюче українськомовне середовище (див. табл. 4). 

Таблиця 4. Частка респондентів, які бажають заохочувати своє коло спілкування більше говорити українською та/або знайти нове підтримуюче середовище, залежно від їхнього поточного регіону проживання

Мовні потреби представників цільової аудиторії проєкту «Мовити»	Прифронтовий макрорегіон	Центральний макрорегіон	Західний макрорегіон	Місто Київ
Потреба заохочувати коло спілкування більше говорити українською	73,00%	62,38%	59,32%	68,81%
Потреба знайти підтримуюче українськомовне середовище	50,00%	36,63%	16,95%	29,36%

Як свідчать відповіді на відкриті запитання, частина респондентів вважає, що відмова переходити на російську під час розмови з російськомовним співрозмовником є формою заохочення до частішого вживання української мови, тоді як інша частина висловлює бажання заохочувати, але не знає, як це зробити. 

Також ми побачили, що у всіх сегментів цільової аудиторії проєкту висока потреба глибше зануритися в українську культуру та історію України й ділитися з іншими знахідками у цих сферах. Вони бажають більше дізнатися про історію своєї родини та покращити українську мову (див. табл. 5). 

Таблиця 5. Потреби респондентів, пов’язані з українською мовою, культурою та історією 

Мовні потреби респондентів	так	нейтрально	ні
Потреба глибше зануритися в українську культуру та історію	88,4%	9,3%	2,4%
Потреба ділитися з іншими своїми знахідками з української культури та історії	73,6%	19,3%	7,3%
Потреба глибше зануритися в історію своєї родини	81,1%	11,6%	7,6%
Потреба покращити свою українську мову	84,4%	10,0%	5,8%

Ми запитали, у які саме сфери української історії та культури респонденти бажають заглибитись. Як показали відповіді, лідирують такі напрями: історія, традиції, музика та література (див. табл. 6). 

Таблиця 6. Сфери, у яких респонденти хочуть поглибити знання

Сфери у яких хочуть поглибити знання респонденти	Усі респонденти	В Україні	В іноземних країнах	Переходять на українську	Перейшли на українську
Історія	76,1%	76,0%	76,5%	85,5%	74,7%
Традиції	72,1%	72,2%	72,8%	60,0%	74,2%
Музика	61,5%	60,8%	64,2%	65,5%	60,9%
Література	59,1%	57,6%	65,4%	60,0%	59,0%
Кіно	52,7%	50,9%	60,5%	49,1%	53,3%
Театр	50,6%	52,1%	44,4%	50,9%	50,5%
Візуальне мистецтво	48,2%	45,9%	58,0%	45,5%	48,6%

Якщо детальніше розглянути розподіл респондентів за різними критеріями, то зі зростанням терміну мовного переходу простежується тенденція до збільшення потреби ділитися своїми знахідками з української культури та історії й до зменшення потреби покращити свою українську (див. рис. 7.).

Потреби глибше зануритися в українську культуру та історію, а також покращити володіння українською зростають разом із віком респондентів. Жінки частіше, ніж чоловіки, виявляють бажання заглибитись в українську культуру та історію: 91,9% проти 80,3%, а також більше прагнуть дізнатися історію своєї родини: 86,4% проти 70,4%. 

Найчастіше респонденти черпають інформацію з цих тем із відео та дописів у соцмережах, книжок, документальних фільмів і статей у медіа. 

Також ми запитали, що саме учасники дослідження бажають покращити у своїй українській мові. Бажання розширити словниковий запас значно переважає в усіх групах. Лише серед тих, хто наразі переходить на українську, до цього додається також прагнення навчитися спілкуватися вільно й невимушено, а ще — покращити вимову слів, чистоту звуків і наголоси (див. табл. 7). 

Таблиця 7. Мовні сфери, у яких  респонденти хочуть поглибити знання

Що саме респонденти хочуть покращити у своїй українській мові	В Україні	В іноземних країнах	Переходять на українську	Перейшли на українську
Словниковий запас	77,2%	71,6%	81,8%	75,3%
Вимову	46,2%	39,5%	63,6%	42,1%
Розмовну мову	42,7%	30,9%	81,8%	34,2%
Граматику і правопис	37,4%	25,9%	34,6%	35,3%
Письмове мовлення	14,0%	17,3%	14,6%	14,7%
Читання і розуміння текстів	3,5%	4,9%	9,1%	3,0%

В останній частині кількісного дослідження ми зʼясували, що 65,8% респондентів відчувають позитивні емоції — радість, довіру та похідні від них — коли чують українську мову від незнайомців. Натомість 52,9% респондентів відчувають негативні емоції — гнів, відразу, страх і похідні від них — коли чують російську мову від незнайомців. Українська мова найчастіше асоціюється з домом, затишком, безпекою, захистом, свободою, спокоєм, гідністю, чимось рідним; а російська з війною, небезпекою, ворогами, насиллям, байдужістю та минулим. 

Більшість респондентів вважають, що українська мова є елементом національної безпеки, тоді як російська — інструмент російського впливу (див. табл. 8). Така позиція особливо поширена серед українців, які вже завершили мовний перехід: 91,77% із них погоджуються з твердженням, що українська мова є елементом національної безпеки. Серед тих, хто ще не завершив мовний перехід, ця частка становить 77,05%. Подібна динаміка спостерігається і в оцінці російської мови як засобу впливу: 89,72% серед тих, хто завершив перехід, проти 57,38% серед тих, хто зараз переходить на українську. 

Таблиця 8. Ставлення респондентів до української та російської мов

	В Україні	В іноземних країнах	У процесі мовного переходу	Перейшли на українську
Ставлення до української мови:
Елемент національної безпеки	89,7%	90,2%	77,1%	91,8%
Лише засіб комунікації	5,7%	3,7%	14,8%	3,9%
Спосіб отримати більше можливостей	4,6%	6,1%	8,2%	4,4%
Ставлення до російської мови:
Інструмент російського впливу	84,8%	86,6%	57,4%	89,7%
Лише засіб комунікації	13,9%	13,4%	41,0%	9,3%
Спосіб отримати більше можливостей	1,4%	0,0%	1,6%	1,0%

Важливо зазначити, що респонденти, які вважають українську мову лише засобом комунікації (див. табл. 9), виявляють менше бажання заохочувати своє коло спілкування частіше говорити українською (33,3%), мають меншу потребу зануритися в українську історію та культуру (54,2%) і рідше прагнуть ділитися своїми знахідками з іншими (29,2%). У респондентів, які розглядають російську мову лише як засіб комунікації, такого різкого зниження цих потреб не зафіксовано. 

Таблиця Ж. 9. Мовні проблеми та потреби респондентів залежно від їхнього ставлення до української мови 

Вважають, що українська мова — це	Елемент націона-льної безпеки	Лише засіб комуні- кації	Спосіб отримати більше мож- ливостей
Відчувають брак українськомовного середовища	54,7%	37,5%	68,2%
Відчувають тиск російськомовного середовища	31,9%	20,8%	13,6%
Стикаються з негативною реакцією на свої мовні потреби	32,9%	16,7%	13,6%
Відчувають супротив до українізації у колі спілкування	27,0%	29,2%	13,6%
Мають виключно українськомовного кола спілкування	18,8%	0,0%	18,2%
Бажають заохочувати коло спілкування більше говорити укр.	68,8%	33,3%	63,6%
Мають підтримуюче українськомовне середовище	28,5%	0,0%	13,6%
Хочуть знайти підтримуюче українськомовне середовище серед тих, хто його не має	37,6%	16,7%	40,9%
Хочуть глибше зануритися в українську культуру та історію	90,6%	54,2%	86,4%
Хочуть ділитися своїми знахідками з укр. культури та історії	75,7%	29,2%	77,3%
Хочуть глибше зануритися в історію своєї родини	81,9%	70,8%	77,3%
Хочуть покращити свою українську мову	83,7%	83,3%	95,5%

Отже, українців, які перейшли чи переходять на українську мову, найбільше турбує нестача українськомовного середовища. Інших три проблеми, що були предметом дослідження, тою чи іншою мірою залишаються актуальними для сегмента українців, які перейшли на українську. Усі респонденти мають високу потребу вкоренитися у своїй українськості — через занурення в українську культуру, історію та відродження родинної памʼяті, а також шляхом удосконалення мовних навичок. Вони частіше прагнуть поширювати досвід українськомовності у своєму колі спілкування, ніж шукати нове підтримуюче українськомовне середовище, проте часто не знають, як саме це робити. 

Більшість українців, які обрали шлях мовних змін, вважають українську мову елементом національної безпеки, а російську — інструментом російського впливу. Найгостріше всі досліджені проблеми й потреби відчуваються в прифронтовому макрорегіоні, проте, більшою чи меншою мірою, вони присутні на всій території України та за кордоном. 

Дослідження мовних потреб у різних сферах життя українців — це важливий напрям роботи, який потребує додаткового заглиблення.