Ростислав Семків називає альманах «Перший вінок» книжкою-артефактом, книжкою-порталом. Чому ж він такий важливий?

«Перший вінок» був надрукований у Львові в далекому 1887 році — у час, коли Україна була розділена між двома імперіями, а українська мова зазнавала нещадного лінгвоциду. Ця збірка поклала початок українській жіночій літературі й стала одним із найважливіших видань в історії української феміністичної літератури. 

В Україні збереглось лише кілька примірників оригінального видання «Першого вінка». Донедавна його не перевидавали. Саме тому видавництво Creative Women Publishing за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, бюро Київ — Україна, та ГО «Дівчата» взялося за такий масштабний літературний проєкт, як репринтне перевидання альманаху «Перший вінок». 

У видавництві переконані, що в час великої російсько-української війни перевидання цих текстів несе все ту ж велику обʼєднавчу ідею, а теми, про які писали авторки 138 років тому, актуальні й донині. Це як спроба повернути своє. Переосмислити власну культурну спадщину, встановити історичну справедливість для жінок-письменниць, чия творчість була призабута або й зовсім пригнічена проросійською політикою. 

У «Першому вінку» зійшлися 17 письменниць: 11 галичанок і 6 наддніпрянок. Наймолодшій співавторці, Лесі Українці, було 16 років, найстаршій, Ганні Барвінок — 59. 

Співавторки альманаху різні за соціальним станом і фахом: дворянка, селянка, вчителька, попівна, студентка, робітниця. Катерина Довбенчук взагалі була неписьменна і надиктовувала матеріал своєму брату Михайлові Павлику. 

«Жіночий вінок» постав із компромісів: Кобринська часто мусила залагоджувати письменницькі суперечки: наприклад, погодитися з назвою альманаху «Перший вінок», запропонованою Оленою Пчілкою, — її власний пропонований варіант, «Жіночий альманах», опинився в підзаголовку. Перипетії навколо неучасті Ольги Кобилянської у «Першому вінку» досі залишаються предметом активного обговорення у наукових дослідженнях.

«Мимоволі в уяві промайнули усі 17 постатей авторок цього видання. Якими вони були? Як вони писали? Як сприймали їхнє писання? Захотілося ближче пізнати їх усіх, відчути їхній настрій, побачити їх на тлі епохи, наодинці із собою», — коментує Алла Швець, докторка філологічних наук, дослідниця жіночої історії, кураторка проєкту «Ті, що творили “Перший вінок”».

У маніфесті видавництва Creative Women Publishing ідеться про те, що жіноча історія часто є невидимою, проте сила жінки має безліч відтінків. Попри численні виклики різних часів, жінки проявлялися і віднаходили власні голоси. Сьогодні настав час, коли жіночий голос має бути почутим. 

У дизайні обкладинки CWP використали оригінальні шрифтові рішення, взяли за основу колір весняного неба та блакитної троянди, додали тканинний корінець для кольорового балансу, на якому абстрактно, за натяком на модуль вишивальної схеми, зображені 17 символів квітки — за кількістю авторок. Також на форзацах розмістили зображення автентичної листівки зі світлинами Наталії Кобринської та Олени Пчілки. 

Не всі з 17 авторок «Першого вінка» стали відомими письменницями, як Наталія Кобринська, Леся Українка, Олена Пчілка, Уляна Кравченко, Людмила Старицька, Ганна Барвінок або Дніпрова Чайка. Проте кожна з них — знакова для жіночої історії. Відтак важливо повернути ці імена й повноцінно вписати їх у простір українського жіночого руху. 

Саме тому водночас із перевиданням альманаху Creative Women Publishing видає також збірку есеїв «Ті, що творили “Перший вінок”». На її сторінках — про життя, письмо й історичний контекст кожної з 17 авторок альманаху. 

Видавництво також оголосило про масштабний проєкт, спрямований на відновлення історичної пам’яті й справи про видатну діячку, зачинательку феміністичного руху в Україні Наталію Кобринську. Маленьке, проте амбітне феміністичне видавництво не зупиняється на досягнутому й планує відбудову дому Кобринської в Болехові, що на Івано-Франківщині.