«Дайте мені засоби масової інформації і я з будь-якого народу зроблю стадо свиней».

Ці слова належать німецькому пропагандисту Йозефу Геббельсу, а його прізвище стало синонімом цинічної пропаганди та брехні. Методами, які використовував Геббельс, роками послуговується росія.

Часто здається, що росіяни живуть в альтернативній паралельній реальності, особливо з початком повномасштабного вторгнення. Людьми в цій викривленій реальності, мов безмовними маріонетками, вправно маніпулює схиблений диктатор зі своєю бандою, а допомагає їм у цьому медіапропаганда з цілою армією журналістів (перекреслено) медіахвойд.

Історики виділяють 3 види пропаганди, які так чи інакше щодня впливають на кожного, в кого є доступ до телевізора чи інтернету:

біла — прямо подає цілі, джерела інформації та не допускає спотворення фактів для досягнення своїх цілей;

сіра — може містити приховані мотиви та цілі, факти подаються неоднозначно;

чорна — жодних правил та принципів, свідомо спотворюється інформація.

Саме чорною пропагандою ніколи не гребувала російська федерація.

Аби транслювати потрібну кремлівській верхівці інформацію, російська влада систематично зачищала будь-які прояви свободи слова та підім’яла під себе весь інфопростір. Такі методи не є новими — цензура в Росії з’явилася ледь не з народженням цієї (простигосподи) держави.

Спершу РПЦ контролювала «духовне життя» і знищувала неугодних, потім Пьотр I монополізував владу й перевів цей контроль у «світську» площину. Згодом відривалася Катєріна II: її журнал «Всякая всячина» фактично був прототипом ручного медіа, у якому транслювалися лише вигідні цариці думки. 

І хоч на папері цензуру в Росії скасували в 1905 році, насправді вона квітла, буяла та набувала нових, дедалі огидніших, форм. Ще на початку XX століття влада майже на 100% контролювала всі ЗМІ та «виховувала» нєугодних.

Критикуєш чинну владу? Ти — зрадник атєчєства, аморальний елемент. Не погоджуєшся з політикою керівної партії — от негідник, розпалюєш ворожнечу в громадянському суспільстві! 

Оштрафувати, закрити, репресувати, посадити. Щось нагадує?

«Ми хороші, вони — погані», а «Хто не з нами — той проти нас»

Обставини змінилися, але методи та лозунги залишилися тими самими: знайти зовнішнього ворога та звинуватити його у всіх бідах і нещастях. Себе ж при цьому неодмінно показати хорошистами, які завзято протистоять ворогам та дбають про народ. 

Порівняйте самі: в СРСР комуністична партія плекала міт про супердєржаву, яка «впєрєді планєти всєй», тепер мантру про «вєлікую і нєпабєдімую» повторює росія. Ці ідеї транслюються з кожного унітаза. А разом з ними — розповіді про ворогів, які заважають добробуту простого русского: то «загнівающій запад», то неонацисти, то секретні біолабораторії. 

Не було б так смішно, якби не було так сумно. Ви подумаєте: як можна вірити в маячню з телевізора?

Згадаємо ще одну цитату Геббельса: «Брехня, повторена тисячу разів, стає правдою».

Це й відбувається роками у російському медіапросторі. Якщо переглянути будь-який випуск новин, мимоволі виникає думка, що їх пишуть письменники-фантасти. При цьому сказане в сюжетах зазвичай не має жодного фактологічного підтвердження. 

Щоденне вливання інформаційного калу дало рясні плоди: згідно з соціологічними опитуваннями, 71 % росіян підтримують так звану «СВО» в Україні. Вони не вірять навіть рідним, які розповідають їм правду про війну. Перевірити інформацію? — ні, не чули, телевізор же все показує. 

Згідно з даними ПЕН, (Міжнародна неурядова організація), інформаційний простір у росії повністю контролюється владою. Більша частина ЗМІ є державними, решта належать фізичним особам, які є друзями кремля.

А що кажуть західні країни?

У 2015 році країни ЄС створили ESTF (East StratCom Task Force). Це свого роду робоча група зі стратегічних комунікацій, метою якої є протистояння російській дезінформації. 

Втім, не все так добре, як би хотілося. Пропаганда працює не лише на внутрішній ринок, а й на зовнішній. Чого лише вартує постанова з Мариною Авсянніковою та її плакатиком, яку з захватом з’їли західні медіа. Просування думки про те, що не всі росіяни погані, вони теж жертви, у всьому винен путін, нєтвайнє. Згадайте, що зроблено це було після трагедії в Маріуполі, і фокус уваги світу відразу змістився на «сміливу лібералку». 

Показовою була також реакція російських лібералів на заяву Володимира Зеленського щодо скасування віз для громадян росії. Далі розберемо цю ситуацію разом з Оксаною Гук, фахівцем зі стратегічних комунікацій.

ЯК РОСІЙСЬКІ ЛІБЕРАЛИ ПРОТИ ПРЕЗИДЕНТА ПОВСТАЛИ. СПОЙЛЕР — НЕ ПРОТИ СВОГО.

Спершу передісторія. 8 серпня американська газета The Washington Post видала матеріал із заголовком «Zelensky calls on West to ban all Russians travelers» (Зеленський закликає Захід заборонити всіх російських мандрівників). У ньому видання переповідає позицію Президента України, підкріплюючи статтю дуже невиразною цитатою. російські так звані ліберали використали матеріал як привід для масованої інформаційної атаки на українців. Приклади — в каруселі.

Що відбулося насправді? Хоч і Президент, і члени українського уряду останнім часом активно обговорюють тему скасування віз для громадян росії, ідея ця належить країнам-партнерам.

Литва та Чехія припинили видачу віз одразу 24 лютого. Згодом до них доєдналися Латвія та Естонія. А Норвегія, Данія, Нідерланди, Бельгія, Болгарія, Мальта, Словаччина та Японія залишили мінімальну можливість отримати візи для росіян (на кшталт дипломатичного візиту чи приїзду на похорон близького родича).

Ідею припинити видачу віз росіянам країнами Євросоюзу з липня активно просуває міністр закордонних справ Естонії Урмас Рейнсалу.

Чому ця кампанія виття «хороших рускіх» спрямована виключно на українців?

Автори дописів є членами та прибічниками цинічного псевдоутворення — Антивоєнного комітету росії. Ключовий наратив, який просуває організація — війну веде лише путін, тому утиски простих росіян неприпустимі.

Комітет одразу випустив заяву на 65 слів: до емоцій українців ставляться «с уважением», але будь-які утиски простих росіян лише на користь кремлю (ці меседжі прослідковуються у всіх авторів).

Цікаво, що французька та іспанська версії сайту горе-комітету взагалі не мають цієї заяви, хоча публікують інші новини. Англійська версія є, проте не розповсюджувалась. А російську підтримали два українських медіа — Гордон та Українська правда.

Далі пряма мова «лібералів».

Технологія пропаганди: махання прапорами.

Завдання пропагандиста — домогтися свого, апелюючи до патріотичних ідей та образів, або твердження, що якась ідея піде (не) на користь країні. У цьому випадку — на користь ворогу.

Технологія пропаганди: фальшива дилема.

Завдання пропагандиста: представити вибір між двома варіантами — вигідним йому (мати можливість перебувати в ЄС) та абсурдним (повернутись в росію та опинитися в таборі). Зрештою, окрім країн ЄС у світі є багато інших держав. Але пропагандист наполягає: або/або.

Технологія пропаганди: дезінформування та Ignoratio Elenchi.

Завдання пропагандиста: викривити (або навіть фальсифікувати) факти, щоб проілюструвати хибне (вигідне пропагандисту) твердження. Припинення видачі туристичних віз — не те саме, що висилка конкретних людей, які мають дозвіл на проживання в країнах ЄС. Але це пропаганда, правда — не її мета.

Технологія пропаганди: переміщення.

Завдання пропагандиста: завоювати прихильність, використовуючи загальновідомі асоціації, які схвалює (або, навпаки, засуджує) цільова аудиторія.

Технологія пропаганди: використання упередження.

Завдання пропагандиста: використати вагомі емоційні образи, щоби зіграти на страхах та переконаннях аудиторії про добро і зло.

Технологія пропаганди: руйнування авторитету.

Завдання пропагандиста: подати факти, що виставлять в поганому світлі авторитетну особу. Тут Максим Кац стверджує, що Зеленський просто заробляє політичні бали. А сам твіт починається з відвертої дезінформації (Зеленський пропонує повернути в росію всіх, хто виступає проти війни).

Технологія пропаганди: Ad Nauseam або багаторазове повторення.

Завдання пропагандиста: повторювати одні й ті самі твердження ad nauseam — до нудоти.

Як самим не стати жертвами пропаганди. 

Не спішіть супити брови: відрізнити зерно від полови буває іноді важко навіть тим, хто ретельно перевіряє інформацію. Ось вам умовна ситуація.

Скажімо, існує такий собі інстапрофіль чи паблік, у якому регулярно публікуються гарячі новини. А ще корисні поради, а ще вони волонтерять, і взагалі котики. Ви звикаєте до цього джерела інформації, маркуєте його подумки як надійне. Минає трохи часу — і там з’являється допис про поганих західняків, які ненавидять російськомовних. Потім ще один допис — про людей у вишиванках, які не допомогли безхатькам. Потім про східняків, які масово руйнують майно чи влаштовують п’яні вечірки (теми можуть бути різними).

Небезпека в тому, що поміж корисну, на перший погляд, інформацію, поступово зашиваються шкідливі наративи. Непомітні відразу, згодом вони впливають на ваше ставлення чи погляди. 

Сформуйте звичку перевіряти інформацію

Перш ніж поширювати якусь новину або формувати думку про щось чи когось, запитайте себе:

• звідки ця інформація та чи довіряю я джерелу?
• чи наведено факти, які підтверджують написане або сказане?

Люди, які розвивають критичне мислення та аналізують інформацію, значно рідше потрапляють на гачечки пропаганди. З них неможливо зробити стадо. 

Ваш голос має силу

Поки нашим сусідам невидимим цвяхом вбили в голову тезу про маленьких людей, які ні на що не впливають, ми всі разом — справді сила. Не мовчіть, коли бачите дію російської пропаганди в іноземних ЗМІ. Пишіть коментарі англійською під дописами, розповідайте правду, висловлюйте обурення несправедливими діями. 

Чому це важливо? Бо росія активно працює на те, аби підірвати довіру цивілізованого світу та повпливати на допомогу Україні. Аби посіяти сумніви та відвернути увагу від своїх злочинів. 

Може здаватися, що ваш голос нічого не змінить, але це не так. Ми обов’язково переможемо дику орду у цій війні — як фізичній, так і інформаційній. Тримаймося!